Актульність твору Михайла Коцюбинського "Intermezzo"

   Шановні друзі !

   Ви завітали на блог студентки факультету української філології 2 курсу 22 групи Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Баліцької Яни Вячеславівни .

    Я хочу з вам поділитися думками про дивовижний твір Михайла Коцюбинського «Intermezzo». Ця новела є вершиною  імпресіонізма .Я думаю , що кожен з цим погодиться , адже , який ще можна назвати твір , де розглядаються життя людини зі сторони миттєвих почуттів і переживань так глибоко і ясно . Але ясно не в тому сенсі , що цей твір легко прочитати . Ні , зовсім навпаки . «Intermezzo» потрібно вчитатись вдумливо і ,можливо ,не один раз . І людина , яка зможе зрозуміти це твір , відчути його , одразу скаже, що він актуальний і вічний . Новела пронизує думку , що у кожної людини є такий важкий період життя, коли не можеш знайти своє місце,самого себе .

    Взагалі ідея цього твору , що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві. А кожен митець – це кожен із нас . В цьому творі можна побачити частинку себе . Хоч дійові особи не є людьми : Моя утома , Сонце , Людське горе .  Автор застосовує засіб художньої умовності. Нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, через емоції, переживання,почуття  — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Думки  й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя .

    У творі за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настрої , яка проходить через 3 фази :депресія , спокійно-споглядний стан і обурення , гнів , нетерпіння . І знову ми можемо побачити , що кожна людина теж проходить ці ж стадії . Кожен з нас відчуває ці емоціі та почуття .Саме так це відбувається в нашому житті . Наші проблеми накопичуються ,потім починається стан депресивного характеру ,можливо,навіть агресивного , і тільки ми знаходимо баланс між внутрішнім і зовнішнім світом ,ми можемо знову повертатися до звичного ритму життя з новими силами та енергією . Кожен з нас по своєму знаходить цей спокій :комусь потрібно виїхати за межі міста(як у творі «Intermezzo»,хтось ні з ким не спілкується і «відновлює» самого себе на самоті ,а комусь ,навпаки,потрібна підтримка близьких та рідних .

   Але твір «Intermezzo» завершується зовсім по іншому ,  сповнений гніву й благородного нетерпіння митець повертається до міста, де його знову чекає пекло громадських обов’язків і незліченних «треба». «Так далі жити не можна», — волає його вразлива й совісна душа (В. Пахаренко).На жаль ,тут теж можно спостерігати паралель між діями у творі і реальним життям у нашому світі . Багато людей так і не знаходять свій спокій в житті ,або взагалі навіть не намагаються відпочити ,або навіть не задумуються .Вони повертається до своєї роботи ,не відпочивши . Але довго так витримувати не можна . Людям потрібен відпочинок ,щоб потім працювати краще . Адже якщо не буду спокію в душі ,не буде ладу і в роботі .

    Переконливо розкривається тема митця і людини, з демократичних позицій намічене розв'язання проблеми місця митця в суспільному житті. Наголошується думка, що в природі людина мусить шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа — це останній шанс для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя. І природа ,напевно,найкращий спосіб повернутися в життя реалії ,знайти свою гармонію між світом і собою , і нарешті зрозуміти що дійсно є важливим у житті .

   Я вважаю,що всі переконалися в актуальності у нашому житті імпресіонистичного твору Михайла Коцюбинського "Intermezzo".А ,навіть, якшо і ні , я б із задоволенням почула б  Вашу думку .

   Дякую за увагу !